Скарлатіна- інкубаційний період. Карантин при скарлатині

Скарлатіна- інкубаційний період. Карантин при скарлатині

Скарлатіна- інкубаційний період. Карантин при скарлатині

Скарлатина — високозаразне інфекційне захворювання, яке починається з симптомів загальної інтоксикації, характерною ангіною і шкірним висипом. Раніше вважалося, що цією хворобою страждають тільки діти 2-10 років.

Однак в останні роки погіршення екологічної обстановки, велика кількість ненатуральних продуктів, забруднення повітря, води, продуктів харчування знижують імунітет населення і все більше реєструється зростання захворювання серед дорослих.

Збудник скарлатини — це S. Pyogenes, токсігенний гемолітичний стрептокок групи A, він викликає не тільки скарлатину, а й інші стрептококові інфекції — ревматизм, хронічний тонзиліт і ангіну, пику, стрептодермії, гострий гломерулонефрит.

Цей стрептокок здатний викликати септичний компонент, який виражається отитом, лімфаденітом, септицемією. Їм продукується екзотоксин, скарлатинозний токсин або токсин Діка, який і викликає ознаки загальної інтоксикації і алергічний компонент в пізньому періоді хвороби.

Скарлатина як передається?

Скарлатина найчастіше виникає у населення в зонах помірного клімату, в осінньо-весняний період. Збудник скарлатини проникає через слизові оболонки носоглотки, пошкоджену шкіру, рідше через слизові статевих органів. Тому вважається, що основний шлях передачі збудника повітряно-крапельний, але не виключений і контактно-побутовий спосіб передачі скарлатини.

Як передається захворювання:
  • Повітряно-крапельним шляхом тобто при гучному розмові, чханні і кашлі.
  • При близькому, тривалому контакті також мікроорганізми можуть передаватися через брудні руки, заражені предмети, іграшки, одяг, посуд.
  • При тісному контакті зі шкірою хворого
  • Джерелом скарлатини можуть бути не тільки хворі діти, а й носії інфекції. Носійство цієї групи стрептококів широко поширене — це близько 20% здорового населення, причому багато носіїв виділяють збудника скарлатини досить тривалий період — від декількох місяців до року.

    Скарлатина виникає у людей, у яких немає антитоксичну імунітету при інфікуванні штамами стрептокока, що виділяє ерітрогенний токсини. Якщо людина після перенесеної скарлатини, знову піддається інфікуванню, тільки іншими сероварами стрептокока групи А, то можливе виникнення повторного захворювання.

    Інкубаційний період скарлатини

    Інкубаційний період при цьому захворюванні вважається від декількох годин до 12 днів. Найчастіше це 2-7 днів. Вважається, що хвора людина здатна заразити інших з часу виникнення перших основних симптомів.

    Однак, буває, що дитина може ще не остаточно одужати, але вже буде не небезпечним для оточуючих, і навпаки, після одужання може довго виділяти збудника і бути заразним скарлатину. Інкубаційний період — час, коли збудник хвороби вже пробрався в організм, але захворювання ще не почалося. Цей період закінчується, коли з’являються перші характерні симптоми. Періоди скарлатини можна розбити на 4 етапи:

    • Прихований період інкубаційний від 2- 7 днів
    • Початок хвороби — одна доба
    • Розпал хвороби 4-5 днів
  • Період одужання від 1 до 3 тижнів.
  • Скарлатина карантин

    Головні заходи профілактики скарлатини — це раннє виявлення хворих і карантин ізоляція джерел інфекції, тобто хворих. Їх ізолюють на 10 днів з часу перших симптомів, незалежно від тяжкості перебігу скарлатини, карантин ж у дитячих дошкільних закладах має бути 2-3 тижні. Госпіталізують тільки хворих із середньою і важкою формою хвороби. Діти, після контакту з хворим і не хворіли раніше скарлатиною, не допускаються в 1,2 клас школи і в дошкільні установи протягом 17 днів з часу ізоляції хворого.

    Діти з вогнища захворювання, вже перехворіли скарлатиною, допускаються в дитячі садки, але під щоденне медичне спостереження строком на 17 днів від початку ізоляції заразного хворого. У квартирі, де проживає хворий на скарлатину, повинна проводитися поточна дезінфекція.

    Карантин при скарлатині повинен бути і в сім’ї хворої дитини:
    • хворий дитина повинна бути в окремій кімнаті
    • у нього повинна бути окремий посуд, засоби гігієни
    • речі дитини не можна прати разом з речами членів сім’ї
    • іграшки слід ретельно обробляти дез. розчином
  • доглядати за хворим повинен один член сім’ї
  • виключити контакт хворої дитини з іншими дітьми в сім’ї
  • Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!